5.

5. Словотвірний проміжний рівень мови.

Основні рівні мови - фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний - не існують ізольовано один від одного. Вони взаємодіють, унаслідок чого на їх стику виникають проміжні рівні - морфонологічний, словотвірний і фразеологічний.

Морфонологія у вузькому значенні вивчає варіювання фонем у морфах однієї морфеми, тобто чергування фонем: друг - дружній, вузький - вужчий, мука - мучний – муці. Морфонологія у широкому значенні досліджує фонологічний склад морфем і способи їх розрізнення; видозміни морфем при їх сполучуваності в процесах формотворення і словотворення, тобто стикові зміни морфем. Фонеми, які чергуються в морфах однієї морфеми, називаються морфонемами. Дискусійним залишається  і питання про належність до морфонологічнихзасобів наголосу (у мовах із нефіксованим і рухомим наголосом нерідко зміна граматичної форми слова за допомогою афікса чи флексії супроводжується зміною наголосу (профессор – профессора).

Фразеологія як проміжний рівень мови знаходиться на стику лексико-семантичного і синтаксичного рівнів. Особливість проміжних рівнів у тому, що вони не мають власної одиниці. їхні одиниці виникають на одному рівні, а функціонують як одиниці іншого рівня. Фразеологізми виникають у синтаксисі, а функціонують на рівних правах зі словом у лексико-семантичній системі.

Словотвірний рівень міститься між морфологічним і лексико-семантичним основними рівнями. Суть міжрівневих зв’язків тут полягає в тому, що основна одиниця морфологічного рівня - морфема - використовується для творення одиниць лексико-семантичного рівня - слів (лексем).

Словотвір - утворення слів, що називаються похідними і складними, на базі однокореневих слів, якими вони мотивовані, тобто виводяться з них за значенням і за формою, за наявними в мові моделями (зразками) за допомогою афіксації, словоскладання, конверсії (переходу з однієї частини мови в іншу) та інших формальних засобів

Розрізняють діахронічний і синхронічний словотвір.

Діахронічний словотвір вивчає шляхи виникнення похідних слів у різні періоди розвитку мови та їх етимологічну словотвірну будову, а також історичні зміни словотвірної структури слів.

Синхронічний словотвір вивчає систему словотвірних засобів, наявних у мові на певному етапі її розвитку, і структуру слів, що визначається її синхронними мотиваційними відношеннями з іншими словами.

До основних теоретичних понять словотвору належать: мотивація, словотвірна похідність, словотвірне правило, словотвірний тип, словотвірне значення та ін.

Словотвірна мотивація - семантична і формальна зумовленість значення похідного слова значеннями його складників; семантичні й формальні відношення між похідним і твірним словом (авт-о-відповід-ач - мотивуючими є відповідно слова авто і відповідати, а формантами інтерфікс -о- і суфікс -ач).

Словотвірна похідність - семантична вивідність властивостей похідного з властивостей вихідних одиниць. Похідне слово - бінарне утворення з вихідної (мотивуючої) і формантної частин.

Словотвірне правило - правило, яке описує особливості моделювання похідних слів у процесі деривації, діапазон їх дії, характеризує дериваційний процес з погляду його регулярності/нерегулярності, продуктивності/непродуктивності, вказує на твірну основу, використаний формальний засіб, слолучувальні можливості морфем та їх морфонологічні зміни.

Однокореневі слова, які перебувають у відношеннях послідовної мотивованості, створюють словотвірний ланцюжок (персона - персонал - персональний - персональність)

Словотвірне гніздо - сукупність словотвірних ланцюжків з одним і тим самим вихідним словом; сукупність слів із одним і тим самим коренем, упорядкованих відповідно до відношення словотвірної мотивації (білити - 1) побілити - побілка; 2) білок - білковий)

Словотвірне значення являє собою формально виражений тип значення, спільний для цілої серії мотивованих слів із одним і тим самим формантом, яким відрізняються ці слова від слів, що їх мотивують: лексичне, граматичне і дериваційне.

Словотвірні значення поділяють на транспозиційні (значення іншої частини мови) (співати - спів); модифікаційні (мати - матуся, дід - дідуган) та класифікаційні значення  носія ознаки (юний - юнак), виконавця дії (читати - читач), вмістилища (корова - корівник) тощо.

Словотвірний тип (словотвірна модель, словотвірний зразок) - схема побудови слів певної частини мови, яка характеризується спільністю трьох ознак: частини мови, форманта, словотвірного значення. До лінійних належать афіксальні моделі і моделі складних слів, а до нелінійних належать конверсія, усічення (авто),

Спосіб словотвору: суфіксальний (виклад ач), префіксальний (пере писати), постфіксальний (бити-ся), складення (плащ-палатка), зрощення (mother-in-law), абревіаціz (НАТО), компресія (англ. a local train - a local «приміський поїзд»), редуплікація (ледве-ледве).