Генеративна лінгвістика (трансформаційно-генеративна граматика,
хомскіанська лінгвістика) – напрям структурної лінгвістики, що виник у 1950-х
рр., засновником якого є американський лінгвіст, філософ та політичний активіст
Ноам Хомський. Напрямок настільки змінив більшість уявлень традиційної
структурної лінгвістики, що найчастіше протиставляється структуралізму, а також
біхевіоризму, і його називають «хомськіанською революцією» у мовознавстві
(«Синтактичні структури» „Картезіанська лінгвістика”„Аспекти теорії синтаксису”)
В основі генеративної лінгвістики лежить уявлення про генеративну модель
мови, тобто про кінцевий набір правил, здатних визначити, або породити, усі
правильні, і лише правильні, речення у мові. Таким чином, генеративна
лінгвістика не описує мову, як це робила традиційна лінгвістика, у тому числі й
структурна, а являє собою процес моделювання мови.
Хомський вважає, що швидкість із якою діти навчаються розмовляти, не може
бути пояснена на підставі «теорії навчання», що пояснює засвоєння когнітивних
структур через досвід, але передбачає наявність вродженої схильності інтелекту,
вродженої універсальної граматики що постачає зразки правил, що їх дитина
розпізнає у мовних зразках, які їй постачає оточення.
Зародження генеративної лінгвістики пов’язане з повоєнним прагненням до
моделювання, з комп’ютерною революцією, з побудовою моделі генетичного коду, з
розвитком машинного перекладу і математичної лінгвістики.
Генеративна лінгвістика перш за все відрізняється від традиційного
мовознавства тим, що вона у буквальному розумінні перевернула уявлення про те,
як, з якого боку мовної ієрархії породжується мовлення. Згідно із традиційними
уявленнями, зі звуків складаються частини слів, із них – слова, зі слів –
словосполучення, а із словосполучень речення. З погляду генеративної
лінгвістики, породження мовлення відбувається від синтаксису до фонології,
тобто починаючи з найбільш абстрактних синтаксичних структур.
У праці «Аспекти теорії синтаксису» викладено концепцію породжувальної
моделі, тобто «правил, які визначають правильно побудовані ланцюжки мінімальних
синтаксичних функціональних одиниць», уведено поняття компетенції (competence)
і вживання (performance).
Хомський запозичив і розвинув ідею граматики Пор-Рояля і Гумбольдта про
творчий характер мови, яка полягає в тому, що мова має засоби для вираження
необмеженої кількості думок, які виникають у найрізноманітніших ситуаціях. Людина
здатна породжувати цілком нові речення й розуміти речення, яких вона ніколи
раніше не чула.
Трансформаційно-генеративна граматика вивчає структуру механізму, яка
уможливлює процес мовленнєвого
спілкування. Сутність цього механізму полягає в трансформації глибинних
структур у поверхневі. Поняття глибинних і поверхневих структур співзвучне з
ідеями граматики Пор-Рояля, де «на передній план висувалась [...] проблема
пояснення фактів використання мови на основі пояснювальних гіпотез, пов’язаних
із природою мови і, в кінцевому підсумку, з природою людського мислення». Так,
зокрема, увагу Хомського в граматиці Пор-Рояля привернуло речення Невидимий Бог
створив видимий світ. На думку вченого, Арно і Лансло розмежовують поверхневі й
глибинні структури, коли стверджують, що ця фраза містить три судження: 1) Бог
невидимий; 2) Бог створив світ; 3) світ видимий. Поверхневою структурою є все
речення, а глибинною — наведені три судження.
Головна ідея сучасного варіанта генеративної граматики полягає в тому, що
синтаксис розглядається як результат взаємодії декількох відносно автономних
граматичних підсистем, кожна з яких має певну кількість універсальних
граматичних закономірностей – принципів та параметрів. Кожній граматичній
підсистемі відповідає модуль граматичної теорії, який йменується певною
теорією:
1. Х-штрих-теорія (X-Bar Theory): встановлює базовий компонент граматики,
визначає початкову структурну форму всіх складових та їх категорій.
2. Теорія обмеження (Bounding Theory): обмежує можливості правил переміщення.
3. Теорія керування (Government Theory): визначає відношення між вершиною і
її залежними елементами.
4. Теорія відмінка (Case Theory): належить до абстрактного (структурного) і
морфологічного відмінкового керування. Теорія відмінка – один із головних
модулів теорії ГГ. Суть її полягає в тому, що будь-яка NP обов‘язково повинна
знаходитися в позиції, якій може бути приписана відмінкова форма (навіть якщо у
досліджуваній мові, у нашому випадку це англійська, клас іменників не має
морфологічної категорії відмінка). Цей принцип отримав назву Відмінкового
фільтра (Case Filter).
5. Тета-теорія (Theta-Theory): належить до тематичних (=семантичних)
відношень між дієсловом (або іншим предикатом) і його аргументами (актантами),
інакше кажучи, до валентностей.
6. Теорія зв’язування (Binding Theory): пов'язує такі елементи, як
прономінали, анафори та імена з їх антецедентами.
Комментариев нет:
Отправить комментарий