Празька лінгвістична школа (Вілем Матезіус, Богумил Трнка, Володимир
Скалічка , Роман Якобсон, Микола Трубецькой;
Теоретичні погляди представників Празького кружка знайшли своє відбиття в
«Тезах Празького лінгвістичного кружка»
На формування лінгвістичної теорії празьких мовознавців великий вплив
зробили деякі погляди Ф. де Соссюра (наприклад, положення про те, що мова –
окремий випадок семиотических систем), а також російська лінгвістика,
представлена роботами И. А. Бодуэна де Куртенэ, Ф. Ф.Фортунатова, А. А.
Шахматова.
синхронії й діахронії однаковою мірою притаманний системний характер
Синхронічний (статичний) опис не може цілком усунути поняття еволюції, позаяк
навіть у синхронічно розглядуваному секторі мови завжди наявне усвідомлення
того, що дана стадія змінюється стадією, яка перебуває у процесі формування
Концепція мови і мовлення у працях Трубецького стала основою розмежування
фонології й фонетики.
Застосувавши системно-функціональний підхід до аналізу звукової системи
мови, празькі структуралісти довели правильність положення Соссюра про те, що в
мові важливими є не звуки і значення самі по собі, а відношення між звуками і значеннями, що
«матеріальний зміст [...] фонологічних елементів менш суттєвий, ніж їх
взаємозв’язок усередині системи».
Пражці зацікавилися питанням, як мова використовує свою фонологічну систему
для творення таких мовних одиниць, як морфема, слово, речення. Так з’явились нові
розділи мовознавства — морфонологія. Морфонологія
у вузькому значенні вивчає варіювання фонем у морфах однієї морфеми, тобто
чергування фонем: друг - дружній, вузький - вужчий, мука - мучний – муці.
Морфонологія у широкому значенні досліджує фонологічний склад морфем і способи
їх розрізнення; видозміни морфем при їх сполучуваності в процесах формотворення
і словотворення, тобто стикові зміни морфем. Фонеми, які чергуються в морфах
однієї морфеми, називаються морфонемами. Дискусійним залишається і питання про належність до
морфонологічнихзасобів наголосу (у мовах із нефіксованим і рухомим наголосом
нерідко зміна граматичної форми слова за допомогою афікса чи флексії
супроводжується зміною наголосу (профессор – профессора).
Трубецькой зі структурно-семантичного і функціонального підходів дав
визначення таких важливих фонологічних понять, як фонема, фонологічна опозиція,
диференційна ознака, встановив три класи фонологічних ознак (вокалічні,
консонантні, просодичні), увів поняття нейтралізації, архіфонеми, розробив
детальну класифікацію фонологічних опозицій тощо. Трубецькому належить уведення
терміна фонологія і виокремлення фонології в окрему науку, яка вивчає
структурні й функціональні закономірності звукової будови мови. У фонології
розрізняють два рівні - сегментний і суперсегментний (просодичний).
Поняття і методи, опрацьовані на фонологічному матеріалі, згодом були
застосовані пражцями для до інших рівнів мови – Якобсон застосував методику
опозиційного аналізу в дослідженні граматичних категорій і обґрунтував
положення про бінарність граматичних опозицій.
Помітним внеском Празької лінгвістичної школи в синтаксичну теорію є вчення
Матезіуса про актуальне членування речення (див. тему «Синтаксичний рівень »).
Матезіус висловлює думку про принципову відмінність між формальним членуванням
речення (виділення підмета і присудка), яке показує його граматичну структуру,
і поділом речення на тему і рему, який виявляє його «функціональну
перспективу».
Серед оригінальних ідей пражців — теорія мовних контактів і мовного союзу
(об’єднання мов за подібністю, що зумовлена контактуванням, взаємовпливами) Трубецького
й типологічні ідеї Володимира Скалічки.
вчення Сергій Карцевського про асиметрію мовного знака, викладеного у
статті «Про асиметричний дуалізм мовного знака»
для вчених Празької лінгвістичної школи характерне максимально широке
розуміння об’єкта лінгвістики (цим празький структуралізм вигідно відрізняється
від інших шкіл структуралізму).
три проблеми мовознавства: «1) відношення мови до позамовної дійсності,
тобто проблему семасіологічну; 2) відношення мови до інших мов, тобто проблему
мовних відмінностей; 3) відношення мови до її частин, тобто проблему мовної
структури».
Комментариев нет:
Отправить комментарий