Соціолінгвістика є маргінальною галуззю мовознавства, що вивчає вплив
суспільних явищ і процесів на виникнення, розвиток, соціальну й функціональну
диференціацію та функціонування мов, а також зворотний вплив мови на соціум.
Об’єктом соціолінгвістики є мова в аспекті її соціальної диференціації, а
предметом - функціонування мови «в соціальному контексті».
Предмет соціальної лінгвістики - взаємовідношень взаємовідношення мови й
суспільства, репрезентованого системою суспільних об’єднань і груп у структурі
складних соціальних відношень і функцій.
Предметом соціолінгвістики є функціонування мови (мов) у структурі
соціальних відношень і функцій суспільства. Проекція мови на структуру
соціальних відношень передбачає, за словами, врахування не лише об’єктивних
соціальних чинників, таких, як різні елементи соціальної структури, а й
суб’єктивних, таких, як соціальні установки та соціальні цінності.
Соціологічний напрям у мовознавстві виник на межі ХІХ-ХХ ст. як реакція на
натуралістичну концепцію А. Шлейхера, індивідуалістичний психологізм
молодограматиків, іманентність структуралізму й естетичний ідеалізм К.
Фосслера, Л. Шпітцера, які зближалися з позитивістськи налаштованими
молодограматиками на підставі положення про первинність індивідуальності
людини, на відміну від колективного «духу народу» В. фон Гумбольдга і Г.
Штейнталя. У соціологічному напрямі мова розглядалася насамперед як засіб
спілкування й діяльності людини в соціумі з огляду на суспільний статус і роль
особистості. Російський лінгвіст І. Бодуен де Куртене проголошував, що
підгрунтям мовознавства повинна бути не лише індивідуальна психологія, а й
соціологія
Соціологічні дослідження мови ще до створення соціолінгвістики
здійснювалися в:
Французька соціологічна школа під керівництвом А. Мейє
Женевська школа Ш. Баллі, Альбер Сеше
Лондонська школа під керівництвом Дж. Фьорса
США У. Уітні, Е. Сепір, Б. Уорф, Джон Гамперц,
Лейпцизька школа Ганса Фрайєра
Празька школа - В. Матезіус, Я. Мукаржовський та ін
Московська школа – Лев Володимирович Щерба, Сергій
Осиповіч Карцевський, Лев
Петрович Якубінський, Євгеній Дмитрович Поливанов, Віктор Максимович
Жирмунський та ін.).
Дослідники пояснювали причини мовних змін й еволюцію мов соціальними
чинниками, зокрема, диференціацію мов - розселенням народів, уніфікацію
-війнами, еволюцію мови - ускладненням соціальних відносин, звукові зміни
-прагматичними потребами суспільства як зручністю вимови (Антуан Мейє, Жозеф
Вандрієс та ін.). Значення тлумачилося як комплекс відношень у контексті
ситуацій (Лондонська школа).
Три течії сучасної соціолінгвістикі:
перша орієнтована на соціологію (досліджує норми мовного вживання, мету
вибору варіантів мови, диглосію, білінгвізм, теорію кодів залежно від різних
соціальних детермінант),
друга спрямована на лінгвістику й вивчає неоднорідність мовної системи з
огляду на соціальні параметри, а також зв’язок мовних змін із соціальними
умовами;
третя має етнографічне й методологічне спрямування.
Проблематика соціолінгвістики дуже широка, що зумовлює виділення окремих
дисциплін на її ґрунті, зокрема, інтерлінгвістики, соціофонетики, соціальної
діалектології, екологічної лінгвістики, тендерної лінгвістики, політичної
лінгвістики тощо.
Головними векторами соціолінгвістичних досліджень залишаються проблеми
мовної ситуації, мовного колективу, суспільних функцій мови, форм її існування
в соціумі, соціальної диференціації мов залежно від різноманітності соціальних
шарів (стратифікаційна) і соціальних ситуацій (ситуативна), двомовності,
полілінгвізму, мовної міксації, мовної політики, норми, мовного будівництва і
т. ін.
Майкл Холідей у виокремив такі розділи соціолінгвістики, які можна вважати
її сучасними проблемами: мікросоціологію мови й лінгвістичну демографію,
диглосію і полілінгвізм, багатодіалектність; мовне планування, мовне
будівництво та стандартизацію; явища піджинізації та креолізації; соціальну
діалектологію й опис нестандартних варіантів; соціолінгвістику й освіту; етнографію
мовлення; мовні регістри й репертуари, перемикання кодів; соціальні фактори
граматичних і фонологічних змін; мову, соціалізацію та передачу культури;
соціолінгвістичний підхід до мовного розвитку дітей; лінгвістичну відносність;
функціональні теорії лінгвістичних систем; етнометодологічну лінгвістику;
теорію тексту
Комментариев нет:
Отправить комментарий