Рівні мови — деякі «ділянки» мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких
характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які
регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи.
Основні рівні мови - фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і
синтаксичний - не існують ізольовано один від одного. Вони взаємодіють,
унаслідок чого на їх стику виникають проміжні рівні - морфонологічний,
словотвірний і фразеологічний.
Морфонологія у вузькому значенні вивчає варіювання фонем у морфах однієї
морфеми, тобто чергування фонем: друг - дружній, вузький - вужчий, мука -
мучний – муці. Морфонологія у широкому значенні досліджує фонологічний склад
морфем і способи їх розрізнення; видозміни морфем при їх сполучуваності в
процесах формотворення і словотворення, тобто стикові зміни морфем. Фонеми, які
чергуються в морфах однієї морфеми, називаються морфонемами. Дискусійним
залишається і питання про належність до
морфонологічних засобів наголосу (у мовах із нефіксованим і рухомим наголосом
нерідко зміна граматичної форми слова за допомогою афікса чи флексії
супроводжується зміною наголосу (профессор – профессора).
Словотвірний рівень міститься між морфологічним і лексико-семантичним
основними рівнями. Суть міжрівневих зв’язків тут полягає в тому, що основна
одиниця морфологічного рівня - морфема - використовується для творення одиниць
лексико-семантичного рівня - слів (лексем).
Словотвір - утворення слів, що називаються похідними і складними, на базі
однокореневих слів, якими вони мотивовані, тобто виводяться з них за значенням
і за формою, за наявними в мові моделями (зразками) за допомогою афіксації,
словоскладання, конверсії (переходу з однієї частини мови в іншу) та інших
формальних засобів.
Фразеологія як проміжний рівень мови знаходиться на стику
лексико-семантичного і синтаксичного рівнів. Особливість проміжних рівнів у
тому, що вони не мають власної одиниці. їхні одиниці виникають на одному рівні,
а функціонують як одиниці іншого рівня. Фразеологізми виникають у синтаксисі, а
функціонують на рівних правах зі словом у лексико-семантичній системі.
До фразеології у широкому розумінні відносять ідіоми, фразеологічні
сполучення і стійкі фрази (прислів’я, крилаті вирази, фрази-привітання тощо,
які нерідко виходять за межі словосполучень, тобто є реченнями). У вузькому —
лише ідіоми та стійкі сполучення слів, функціонально співвідносні зі словом як
номінативною одиницею мови. У цьому разі фразеологізми — це мовні знаки вторинної
номінації.
Деякі проблем фразеології залишаються нерозв’язаними, зокрема, визначення
фразеологізму і критеріїв його виділення; співвідношення між фразеологізмом і
словом, словосполученням та реченням; принципи класифікації фразеологічних
одиниць; семантичні та граматичні властивості фразеологізмів тощо.
Критерії виділення: 1) ідіоматичність, 2) дослівна неперекладність на інші
мови 3) наявність компонента з утраченим лексичним значенням або із застарілою
граматичною формою 4) граматична категоріальність, тобто здатність усього
звороту виступати в ролі одного члена речення 5) невмотивованість значення 6)
незмінність граматичної форми 7) синтаксична немодельованість, тобто творення
сполучення не за живою в мові моделлю 8) відсутність варіантності 9) неможливість
вставити в середину виразу якесь слово 10) неможливість синтаксичних
перетворень.
Щодо класифікації фразеологізмів, то вона здійснюється на різних основах —
структурно-семантичній, граматичній і функціонально-стилістичній.
Найпопулярнішою є структурно-семантична класифікація Виноградова, яка
ґрунтується на критерії семантичної злютованості або аналітичності значення
фразеологізму. За цим критерієм Виноградов виділяє три типи фразеологізмів:
1) фразеологічні зрощення, в яких значення формально не вмотивоване
значенням його складників
2) фразеологічні єдності, в яких зміст опосередковано вмотивований
значенням компонентів
3) фразеологічні сполучення — фрази, створені реалізацією зв’язаних значень
слів
Комментариев нет:
Отправить комментарий