Комунікативна лінгвістика інтегрує різні галузі лінгвістики, як-от: теорію
мовленнєвих актів, лінгвопрагматику, паралінгвістику, лінгво-генристику, теорію
мовленнєвої діяльності, дискурсологію. Дотичними є різні аспекти лінгвістики
тексту, психолінгвістики, лінгвістичної семантики, стилістики,
соціолінгвістики, лінгвокультурології, етнолінгвістики, когнітивної й
комп'ютерної лінгвістики, теорії інформації тощо. Комунікативна лінгвістика
спрямована на дослідження закономірностей, складників, чинників комунікативної
діяльності, яка здійснюється на базі природної мови. Об'єктом комунікативної
лінгвістики є мова, представлена в реальних процесах комунікації (дискурсивна
практика), а предметом - організація комунікативної ситуації у взаємодії її
функціональних взаємно детермінованих модулів, одним із яких є вербальне повідомлення
(текст).
Головними завданнями комунікативної лінгвістики є: 1) вивчення природи,
типів і форм мовної комунікації; 2) виокремлення й опис мінімальних одиниць
мовленнєвого спілкування (мовленнєвих актів, комунікативних актів, мовленнєвих
подій, інтеракцій тощо), визначення їхньої ролі й ваги в комунікативному
процесі; 3) характеристика типів комунікативної взаємодії і засобів
комунікативного впливу; 4) обґрунтування зразків мовленнєвого спілкування:
мовленнєвих жанрів і типів дискурсу; 5) аналіз тексту як знакової форми
мовленнєвого спілкування й обґрунтування законів організації мовного коду в
комунікації; 6) дослідження паравербальних і невербальних засобів мовної
комунікації, їхніх функцій у комунікативній ситуації; 7) характеристика сфер
мовної комунікації, їхньої взаємодії зі стилями спілкування; 8) вивчення
психолінгвістичного аспекту породження, сприйняття й розуміння повідомлення й
аналіз комунікативної компетенції у філогенезі й онтогенезі, її зв'язків із
мовною компетенцією; 9)' опис організації комунікативної ситуації, її
складників і їхніх типів; 10) пошук оптимальних моделей комунікативної
ситуації; 11) упорядкування методів аналізу мовної комунікації; 12) розробка
рекомендацій щодо успішності, ефективності проведення комунікації, щодо її планування
й контролю; 13) дослідження особливостей міжкультурної комунікації, її головних
аспектів і понять; 14) розроблення методик формування міжкультурної
комунікативної компетенції тощо.
Комунікативна лінгвістика, подібно до когнітивної лінгвістики, стає
«парасольковою» дисципліною, що об'єднує доробок вивчення комунікації різних
галузей мовознавства.
Комунікація - цілеспрямований процес інформаційного обміну між двома й
більше сутностями за допомогою певної семіотичної системи.
Проблема одиниці мовної
комунікації
1) репліка, або комунікативний (репліковий) крок чи хід або мовленнєвий акт
2) діалогічна єдність як поєднання реплік «стимул-реакція», названа
інтерактивним
3) мікродіалог, або трансакцію, топік, абзац, епізод, параграф тощо.
4) найбільшими одиницями комунікації вважаються мовленнєвий жанр,
комунікативна (мовленнєва) подія, дискурсивний жанр, дискурс як зразок
інтеракції, дискурсивний комплекс тощо. М. Макаров наголошує на тому, що далеко
не завжди критерії, за якими виділяють рівні й одиниці, дотримуються,
зберігають логіку і стрункість системних відношень; задана одноманітність
часто-густо поступається місцем інтуїтивним, суб'єктивним позиціям.
Мовленнєвий акт, що є базовою одиницею вербальної комунікації; інтенційно й
ситуаційно зумовленим, граматично й семантично організованим висловленням, що
супроводжується відповідними діями мовця, спрямованими на адресата та його
реакцію.
Мовленнєвий акт - мовленнєва взаємодія мовця і слухача для досягнення
певних перлокутивних цілей мовця шляхом конструювання ними дискурсивного
значення в ході спілкування. Мовленнєвий акт складається з аспектів адресанта,
адресата, іллокутивного, денотативного, локутивного, інтенційного,
ситуативного, контекстуального, метакомунікативного аспектів і розгортається за
певним когнітивним сценарієм з урахуванням прагматичних пресупозицій.
Комунікативна ситуація,
комунікативний акт, дискурс
Комунікативна ситуація є онтологічною формою організації комунікативного
процесу, яка характеризується замкненістю, цілісністю, динамічністю
У кожному комунікативному акті вона виокремлює: 1) екстралінгвістичний
аспект; конситуацію — умови спілкування та його учасники; 2) семантичний
аспект; контекст -імпліцитно чи експліцитно виражені смисли, реальні, що є
частиною ситуації, відображені в
дискурсі й актуальні для даного комунікативного акту; 3) когнітивний аспект;
пресупозицію - зону перетину індивідуальних когнітивних просторів комунікантів,
разом з уявленнями про конситуацію; 4) власне лінгвістичний аспект; мовлення —
результат безпосереднього продукування мовлення комунікантами
Дискурс розуміємо як вербалізовану у тексті комунікативну інтеракцію
адресанта й адресата, яка відбувається у певних комунікативних, соціокультурних
та прагматичних умовах і спрямована на здійснення когнітивного, емоційного чи
інтелектуального прагматичного впливу на адресата. Дискурс розглядаємо у
процесуальному аспекті як мисленнєво-комунікативну діяльність та у
результативному аспекті як сукупність тексту, контексту та пресупозиції, тому
при аналізі конкретних письмово зафіксованих фрагментів дискурсу звертаємося до
терміну "текст", як "єдиного складника дискурсу, який має
безпосереднє матеріальне втілення"
П. Грайс розглядає Принцип кооперативності у єдності чотирьох максим
(правил), "які визначають внесок учасників комунікативного акту в
мовленнєву ситуацію". Це – максима якості\істинності інформації (quality),
максима кількості/достатності інформації (quantity), максима її
релевантності/відношення до теми комунікації (relation) та максима
способу/манери викладення інформації (manner)
Комментариев нет:
Отправить комментарий