Лінгвістика тексту вивчає семіотичну, структурно-граматичну,
семантико-змістову, комунікативно-прагматичну організацію текстів, їхню
категорійну систему й мовні засоби її репрезентації, а також процеси
продукування, розуміння й інтерпретації текстів у семіотичному універсумі культури.
Поштовхом до досліджень текстe вважають, по-перше, теорію рівневого лінгвістичного
аналізу Е. Бенвеніста, який поставив питання про існування окремого,
автономного рівня мови - текстового; по-друге, потребу виходу за межі речення й
мовної системи до сфери мовлення, тексту через орієнтацію наукового знання
другої половини XX ст. на нову, функціонально-комунікативну парадигму;
по-третє, наявність у гуманітарних науках загальної теорії тексту на базі
семіотики, герменевтики й літературознавства.
Лінгвістика тексту має кілька напрямів дослідження.
Cтруктурно-граматичний - увага дослідників тексту зосереджена на формальних
засобах і типах зв’язності тексту, принципах побудови структури тексту;
зокрема, розглядаються проблеми анафори, дейксиса, кореференції, повторів,
замін, міжфразових логічних зв’язків, імплікації, пресупозиції, членування
тексту на абзаци, надфразні єдності, складне синтаксичне ціле тощо.
Семантичний, що визріла в надрах граматики тексту під впливом досліджень із
семантики синтаксису, а також зближення лінгвістики тексту з текстологією,
зокрема, наратологічним аспектом, спрямованим на вияв відношень всередині
змісту тексту. Проблема зв’язності почала розглядатися в ракурсах глобальної
семантичної зв’язності, а також семантичної еквівалентності як основи
об’єднання речення у зв’язний текст, виходячи зі значеннєвої близькості слів,
семантичного повтору; розробляються також проблеми смислової структури тексту,
контексту, змістових категорій тексту, його імпліцитного плану, семантичних
основ розуміння й інтерпретації тощо
Комунікативно-прагматичний - розроблено проблему комунікативного
моделювання тексту, з’ясовано його прагматичну природу, розширено спектр
текстових категорій за рахунок комунікативних (адресантності, адресатності,
модальності, інтер-активності тощо)
Семіотичний - розгляд співвідношення текстового знака, його денотата та
світу дійсності;тексту й семіосфери, семіотичного універсуму культури;
рекурсивних і прокурсивних зв’язків тексту з іншими текстами та продуктами
культури під кутом зору категорій референційності, модальності,
інтертекстуальності й ширше - інтерсеміотичності; креативних механізмів
смислопородження тексту як нового знака тощо.Семіотичний напрям лінгвістики
тексту сьогодні отримує нові аспекти дослідження, пов’язані із взаємодією цієї
галузі з етнолінгвістикою й лінгвокультурологією, що сприяє поступовому
виокремленню лінгвокультурологічного й етнолінгвістичного напрямів
текстолінгвістики
Когнітивний - дослідження змісту тексту шляхом моделювання когнітивних
структур репрезентації знань, які зумовлюють породження й розуміння тексту
Прикладний - інтегрує лінгвістику тексту переважно з комп’ютерною
мовознавчою галуззю, адже моделі когнітивного представлення застосовуються при
автоматичній обробці природної мови, створенні систем синтезу й аналізу
текстів, багаторівневих лінгвістичних процесорів, у машинному перекладі.
Текст — це одиниця найвищого рівня мовної системи, яка виражає судження, є
цілісним і зв´язним повідомленням і підпорядкована єдиній темі відповідно до
задуму автора. Разом із тим текст - головна, поряд із висловленням, одиниця
комунікації, продукт певного виду діяльності, спосіб збереження і передачі
інформації, форма існування культури, продукт певної історичної епохи,
відображення психічного життя індивіда і т. ін. Така багатоаспектність тексту
зумовлює множинність описів тексту і множинність його тлумачень.
Селіванова Олена Олександрівна - текстово-дискурсивні категорії цілісності,
дискретності, інформативності (з підкатегоріями фактуальності,
концептуаль-ності, підтексту, аксіологічності, емотивності), зв’язності,
континуума (з підкатегоріями прогресії, стагнації, часу та простору),
референційності, антропрцентричності (адресантності, адресатності),
інтерактивності (з підкатегоріями інтенційності, стратегічності, інтерпретанти,
ефективності) й інтер-семіотичності.
Текст є результатом мовленнєвомисленнєвого процесу,
що реалізується мовцем у формі конкретного усного чи письмового твору
відповідно до мотиву,
мети, обраної теми,
задуму та ідеї.
Він характеризується певною структурою, композиційною, логічною й
стилістичною єдністю.
Тип тексту – це своєрідний
клас текстологічних одиниць
з однаковою функціональною
специфікою і приблизно однаковою мовною і стилістичною актуалізацією.
Найпоширенішими ознаками типології текстів є: а) тематичний зміст, стиль і композиційна
будова; б) сукупність диференційних ознак тексту (усний – письмовий, монолог –
діалог, спонтанний – підготовлений, одноадресний – поліадресний та ін.); в) внутрішньотекстуальні
ознаки: закономірності побудови різних текстів; г) екстратекстуальні чинники: реальні
умови комунікації (ситуація, сфера, контекст).
Комментариев нет:
Отправить комментарий